 |
| |
   |
Іван Білик народився 1 березня 1930 року в селищі Градизьк на Полтавщині. Вчителював у сільських
школах Чернігівщини. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім.
Т. Г. Шевченка. Працював у редакціях газет «Молодь України», «Робітнича газета», «Літературна
Україна» (звідси після виходу ідейно-шкідливого «Меча Арея» його було звільнено без права писати і
малювати). Нині працює в журналі «Всесвіт». Автор десяти романів, два з яких відзначено
Національною премією ім. Тараса Шевченка («Золотий Ра», 1991) та загальноукраїнською премією
ім. Михайла Старицького («Не дратуйте грифонів», 1994). Переклав із болгарської понад тридцять
романів і повістей.
Якщо сам бог війни втілюється в зброю, то людину, що володіє нею, перемогти неможливо. У це вірили древні скіфи, у це вірять і герої відомого роману Івана Білика «Меч Арея», який нещодавно вийшов у видавництві «Веселка» 10-тисячним накладом. В Україні це є четверте видання «Арея» (у світі, зауважте, 13-те), хоча написаний він був 30 років тому. Знову згадати «добре забуте старе» наприкінці минулого року запропонували видавництва «Такі справи» та вже згадувана «Веселка», спільно видавши бестселер радянських часів. Щоправда, придбати це видання в книгарнях виявилось проблематичним, адже вийшов «Меч Арея» у розкішному подарунковому варіанті (відповідно ціна видавництва сягнула 50 гривень), проте скромним тиражем — усього тисячу примірників. Тоді на презентації у Спілці письменників Іван Білик зізнався: «Зовні це є моя найкраща книжка. Хоча я бажав би скромнішої «зовнішності», але більшого тиражу».
https://www.BIBLOS.org.ua/
<—