 |
| |
   |
Raymond (Ray) Douglas Bradbury (Рей Бредберi Дуглас) ,
22 серпня 1920р, Вокiгана, Iллiнойс, США
- один iз найвiдомiших
американських письменникiв, автор близько 800 лiтературних творiв, чи не всiх
вiдомих жанрiв: оповiдань, романiв, вiршiв, есе, п'єс для театру i радiо, кiно-
й телесценарiїв, лiбрето опер i мюзиклiв. У його творчостi органiчно поєднуються
фантастика й реалiзм, казка та достеменний факт, ностальгiя за мину шми лiтами й
допитливий погляд у майбутнє, - i це надає кожному творовi письменника
своєрiдного, неповторного звучання. I, мабуть, недарма критики i на батькiвщинi
Бредберi, й поза нею з рiдкiсною одностайнiстю вважають його унiкальним явищем в
американськiй лiтературi.
Ще у дванадцять рокiв, мешкаючи з батьками в тихому провiнцiйному мiстечку Вокiганi, штат Iллiнойс, яке згодом буде змальоване не в одному творi письменника як незабутнiй Грiнтаун (Зелене мiсто), майбутнiй "фантаст № 1" починає писати оповiдання про далеку, загадкову планету Марс. Не згасає це попервах дитяче захоплення й надалi, пiсля того, як батько в пошуках заробiтку переїздить iз сiм'єю до Калiфорнiї, i там, на околицi величезного Лос-Анджелеса, неподалiк вiд уславлених голлiвудських <фабрик мрiй>, юний Бредберi закiнчує середню школу, але й тодi, не маючи змоги продовжити навчання й мусячи заробляти на життя продажем газет, вiн нi на день не полишає своїх лiтературних спроб. I водночас систематично вiдвiдує бiблiотеку, де жадiбно всотує знання i стає в такий спосiб енциклопедично освiченою людиною (сам письменник напiвжартома називає себе <бiблiотечним випускником>).
Наполеглива праця зрештою дає свої наслiдки: на початку 40-х рокiв поодинокi оповiдання Бредберi починають з'являтися друком, спершу в невеликих мiсцевих журналах, а згодом у <престижних> виданнях, i в 1947 р. виходить перша збiрка "Темний карнавал", яка, проте, не приносить авторовi нi успiху, нi статкiв. Справжнiй успiх приходить до Бредберi через три роки, коли з'являються "Марсiанськi хронiки", цей, за його висловом, <негаданий роман>, скомпонований з окремих оповiдань про Марс i марсiан за порадою видавничого редактора, авторового однофамiльця Волтера Бредберi (це йому письменник згодом присвятив "Кульбабове вино"). Звiсно, назвати "Марсiанськi хронiки" романом чи повiстю можна лише умовно - чесно кажучи, це все-таки розлогий цикл оповiдань.
Iм'я Бредберi стає вiдомим, i ось уже одна за одною виходять його новi кни��ки
оповiдань:
I в цих, i в iнших, порiвняно раннiх творах Бредберi незмiнно присутня тема, що червоною ниткою проходить крiзь усю його творчiсть,- гуманiстична тема боротьби Добра iз Злом, Свiтла з Мороком. Особливо виразно прозвучала вона в написанiй у похмурi, ганебнi для Америки роки маккартистської реакцiї повiстi "451° за Фаренгейтом". Трохи в iншому, казково-алегоричному аспектi виникає ця ж таки тема в повiстi "Щось лихе до нас iде" (1962), а в новому романi "Смерть - справа самотня" (1985) вона вкладена в досить несподiвану для Бредберi детективну форму, хоч, по сутi, цей твiр має виразний автобiографiчний характер i певною мiрою продовжує лiнiю "Кульбабового вина".
Письменника глибоко тривожить машинiзацiя i породжене нею дедалi бiльше
поширення бездуховностi в сучасному суспiльствi, реальна небезпека ядерного
апокалiпсису, проте вiн сповнений вiри в силу людського розуму, в силу любовi й
доброго начала в людинi.
"-Я передаю людям свою любов до життя. Я навчаю їх бути свiдомими - ось що означає
любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високi почуття".Р.Бредбері
<—